Хмари закрили все небо,
Акторам пора йти додому.
Беру твою руку до себе
До біса вже рідну й знайому.
Тим часом дощить, силоміць
Актори біжать – панацея!
Щоб грим дощ не змив з їхніх лиць.
Бояться, на них давить стеля.
А нам усе мало, і ніч
Нас гріє дощами, іти
За руку …в перед… пліч-опліч.
Бо все, що я маю – це ти.
Допоки ще сонце не встало,
І ми не актори дешеві,
Мені буде завжди замало
Тебе , наче Музи митцеві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2014
автор: Юлія Антоняк