Зів'яле листя, фото на столі,
Стакан портвейну, стиснутий в руці.
Доріжки сліз і стомлене лице
Думки з'їдають всю мене живцем.
І кожен вечір все одне і те ж.
В собі я не знаходжу клятих меж.
Думки чомусь про все і про нічого
Й шляху уже давно нема легкого.
Боротись проти долі я не буду,
Та мрії й сни свої ніколи не забуду.
я без надії буду сподіватись,
Що без взаємності не будеш ти кохатись.
Стакан порожній, сліз уже нема.
В душі і за вікном все та ж зима.
Дивлюсь на твоє фото і сміюсь.
Тепер я вже нічого не боюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524410
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2014
автор: reanima