Я не вимагаю
від тебе раю…
Мені б розуміння приземленого
й твоєї присутності…
Осінні ранки починаються з чаю,
вечори закінчуються ніччю
розбавленою в алкоголі,
це входить в звичку
жити з болем…
Я не вимагаю
кохання шаленого до нестями,
я просто стомився ходити по краю
руки збивати,
не гояться рани…
Розчиняється осінь в туманах,
в мені…
ні…
я не вимагаю
від тебе нічого лише,
щоб ти була поруч,
вдома в однокімнатній квартирі
чи де ти захочеш…,
лиш би вдома…
та тобі цього не вистачає…,
я не вимагаю
від тебе раю….,
справді не вимагаю…
Юрій Матвійчук
http://vk.com/public52893592
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524270
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Юра...