Стоїть портретик вкутаний журбою,
Туга розп'яла, змучена в гіллі.
Стріляв нас «беркут» вранці під горою,
Залишив липкам пам'ять в стовбурІ.
Давай закурим братику з тобою,
Судомить так, судини на чолі…
Сльозу не зміг спинити, я рукою,
Скупа сама скотилася по склі…
Ну що ж браток, порадився з тобою,
Хай наші болі втішаться в імлі.
Взбуяла кров під жухлою травою
В промінні зблиснув меч наш угорі.
Щоб не була утрата ця сліпою,
Чекати досить й нидіти в ганьбі.
Війна завжди була для нас чужою
Та здачі мусим дати Сатані!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524266
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Дід Миколай