Розпустили верби гілля,
а дівчата – коси, –
всі збирають теє зілля,
що зросили роси.
І мені ж бо закортіло
того зілля мати,
доки літо не злітіло,
став його збирати.
Все збираю та й збираю –
аж сусідів стидно;
видивляю, видивляю –
милої не видно.
Ой не те, напевно, зілля,
не ті верби-лози,
видно, впадуть до весілля
не одні ще роси.
Створено 22. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с.
С. 39.
Музика: 1. Тетяни Кисленко;
2. Василя Сторонського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524264
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Т. Василько