[b]Х[/b]олодні дні осінні й сірі,
[b]О[/b]дягнені в тумани і дощі.
[b]Л[/b]етять птахи в далекий вирій,
[b]О[/b]сінньо-сумно в мене на душі:
[b]Д[/b]есь в чужині їм буде тепло,
[b]Н[/b]е винуваті зовсім в тім вони
[b]І [/b]прощавальний лине лепіт -
[b]Д[/b]алекий шлях назад їм до весни.
[b]Н[/b]апевно в сни ще прийде літо
[b]І[/b] зустріч наша повториться знов:
[b]О[/b]чей твоїх сіро-блакитних
[b]С[/b]крізь бачу усмішку й моя любов
[b]І[/b]де назустріч їй сміливо,
[b]Н[/b]е стримуючи в серці почуття.
[b]Н[/b]е спинить й дощ мене, мій милий,
[b]І[/b] будемо щасливі ти і я.
[b]Й[/b] не знаю я чом серце знову
[b]С[/b]умує в унісон осіннім дням
[b]І[/b] пам"ять знов веде розмову,
[b]Р[/b]озказує, як гарно було нам
[b]І [/b]літо, що минуло, не обман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524249
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Радченко