- Ведь это диво! Прямо время грянуть туш!
Смотри, смотри, испытывай благоговенье,
Какое мощное и славное движенье
Для восхищенья наших смертных малых душ
На неба бесконечном черном протяженьи
Так разлило непроницаемую тушь
И разбросало звездные соединенья!
- Да я смотрю... Но бьется мысль в моей башке,
Что эти точки, светом режущие белым,
Не звезды и созвездья в небе, а пробелы,
Отверстия и дырочки в большом мешке,
А мы внутри него - пытаемся проделать
Какой-то путь, но узел туг на ремешке,
Которым крепко наши стянуты пределы.
ОРИГІНАЛ:
- Це диво-дивне, чудо безперечне!
Що тут гадать? - Дивись, благоговій,
Який могутній славний буревій
Задля розваги смертної малечі
На всій поверхні чорній чималій
Крапками білими молокотечі
Розсіяв зорь без підрахунку рій!
- Та я ж дивлюся... І мені верзеться,
Що ці крапки, що їх зовуть "зірки",
Об'єднані в системи і хмарки,
В сузір'я складені, як заманеться,
Не зорі це, - малесенькі дірки
В мішку, в якому людство марно пнеться,
Як біля церкви пнуться жебраки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524200
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 18.09.2014
автор: Максим Тарасівський