Я – зниклий безвісти,
Я так само, як всі,
Як увесь мій народ,
На Майдані за Правду стояв.
Я – зниклий безвісти,
Чим закінчиться все,
Як закінчиться все,
Я так само, як всі, ще не знав,
Бо я – зниклий безвісти.
І ніхто не заплаче по ме́ні,
Тільки друзі мої і сім’я,
І в герої Небесної Сотні
Не запишуть моє ім’я.
Смерть від кулі, говорять, ле́гка,
Та я прийняв смертельну муку,
Як ті звірі вбивали і злісно гарчали
Ті два слова: «Убєйтє, суку!».
І ніхто не дізнається, як згинув я,
І ніхто не дізнається, де згинув я,
Бо я – зниклий безвісти.
Відспівали нас не священники,
Відспівали нас ангели на небесах.
Наші кості ще довго лежатимуть
В українських степах і лісах.
«Ще не вмерла…» співали не нам,
«Пливе кача…» співали не нам,
І батьки не поставлять нам хрестика
Замордованим своїм синам.
І ніхто не дізнається, як згинув я,
І ніхто не дізнається, де згинув я,
Бо я – зниклий безвісти.
5.06.2014
Пісня «Зниклий безвісти»
https://www.youtube.com/watch?v=HZmyPwJn1eQ&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
https://www.youtube.com/watch?v=3inM8mkYxpk&index=9&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524164
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 18.09.2014
автор: Олександр Шевченко