Славні кавкарі
У Світланиній кав'ярні,
На Майдані, нагорі.
Бобирями, непопарно,
Засідають кавкарі,
Зачаровують розмови,
Прислухаються жінки,
Жадно ловлять кожне слово
Заворожені дівки.
Може десь між ними доля
Розцвіте в якійсь душі…
Пензель серце рве до болю,
Ранять кулями вірші…
Наваяв камчатські гори
Петропавлівський Петро,
Внизу товпляться помори,
Ділять риб’яче хутро.
Дочекались на Стратія,
Насміялися навзрид:
Видав Ігор чудасію,
Що Шевченків батько - жид.
Тут таке тоді знялося:
Одні за, а інші ні,
А Стратій скубе волосся -
Шле усіх до Бузини.
Що Підлуцький - син Лужкова,
А Лінчевський - брат Ленча,
В Литвина про Бога мова,
Покохав Чорній дівча…
Що не так Ляхевич пише,
Бо дизайнер по крові,
Ляхський ген у ньому дише,
Все змішав у голові…
Що молдавські конокради,
Цуплять коней на Січі,
Барановичі при владі…
Правлять нами партачі…
Хтось сказав: уже по троє
Чорну каву не ковтнеш..,
Створять з Неньки купу гною,
Як зірвуть останній кеш…
Вже заправлені крилаті
На летовищах стоять,
Перші двигнуть депутати,
А за ними вся їх рать…
Помахаємо руками,
Пустимо з очей сльозу
За любимими панами,
Що лишили нам козу.
Не на Рейні, не на Майні,
А на Київськім дворі,
До Світлани, до кав’ярні,
Ходять славні кавкарі.
Дудлять каву, веселяться,
Хвалять владу і клянуть,
І ніколи не бояться,
Що в кайданки закують…
26 вересня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524070
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.09.2014
автор: Микола Паламарчук