Ні, ви не люди! Нелюди!
Зброя підлабузного чорта!
Ви гірше "совісного" Юди,
Що цілував, до себе пригорта.
Тили ховаєте за молодим життям?
Самі ж у кріслах, дорогих костюмах!
Ні, ви із хати не виносите сміття...
Все в ваших душах - стічних ямах!
Давно ті у диявольській скарбниці.
Мою ж від вас вже нудить!
Бо ж живі люди то дрібниці,
Якщо несправедливість верховодить.
Так, ми є шахи...
І зараз хто без грошей, той пішак.
Для влади ми прості мурахи
Ковтає нас військовий грак...
Згадайте Бога! Схаменіться!
На вашій совісті війна!
Постійте. Просто озирніться!
Десятки фур її ціна
У них везуть гарматне м"ясо.
Нічого особистого, лиш бізнес.
З надією воює так завзято
Солдат, який вже в котре скрес.
Та що для вас слова молитви,
Якщо ви тінь страшних боїв.
Живемо мов на лезі бритви
Нахабність вийшла з берегів!
Та зрозуміти вже пора!
Що в пеклі не самим горіти!
У цьому світі інша гра -
Гріхи батьків поплатять діти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524048
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.09.2014
автор: Катерина Сокіл