Я сама банальна, я сама звичайна річ,
А ви дивитесь на мене немов я діамант,
Я така як і всі, я така як і інші,
І нічим особливим не виділяюся я.
Я ваза без квітки, я книга нудна,
Я завжди лишаюсь осторонь всього,
А ви всі говорите:"Вона чарівна!.."
Вас вабить до мене мов сонце за обрій.
Чи це моє щастя? Чи це моя доля?..
А може прокляття з розбитих надій,
Мені всі говорять:"Радій що потрібна!"
Я слухаюсь вас і ніби радію...
Та це хіба щирість? Та це хіба правда?..
Я квітка без сонця, земля без води,
І так жити можна та тільки чи варта!?
Змарновувать свої і так сірі дні.
Я сама банальна, я сама звичайна...
Надіюсь на краще, живу як жила,
Та голову мою бентежить питання,
Чому я така!?..Чи я не звичайна????
07.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523995
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2014
автор: Олівія Тиркус