(Думки старої доннечанки...)
Не зібрали врожай, бо повсюди бої…
Нема вікон і даху у хаті,
Тільки добре, що поруч солдати свої,
Можна часом в кутку поридати.
Через рік буде сто, це вже третя війна,
А душа завжди миру просила,
Бо всі знають якою буває ціна,
Коли мир відстояти не сила.
Фартушком витирає очиці свої,
Білі коси сплела у косичку,
А на дворі весна і оті солов’ї,
Вижимають сльозу, що на личку.
Вам спасибі, синочки, давно я сама,
Що нам мир принесли у хатину,
Нема радості більше, давненько нема,
Мира просимо хоч на хвилину.
Ми вклоняємось Вам за тепло, що в душі,
Що мене захистили стареньку,
Мій, правнучку, до мене на мить підійди,
Будь здоровим і ти й твоя ненька.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523962
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2014
автор: Віталій Назарук