Золотими нитками гаптує бурштинова осінь.
Розмальовує листя у жовто-гарячі тони.
Задивляються ружі в небесну, осяяну просинь.
Бідолашні не знають, що скоро грядуть холоди.
Ще цвітуть чорнобривці, овіяні чарами вітру.
Мов гарячі жаринки, ще гріють дбайливо теплом.
Посилають цілунки з короткого, спраглого літа,
Що мигцем відшуміло і збігло веселим струмком.
Нахилила калина, обтяжені гронами, віти,
Пригадавши пташиний, утішливий спів навесні.
Павутинням сріблястим і сумом ефірним сповита,
Поступово вплітає у шати тони золоті.
Розфарбована осінь, окрилена бабиним літом,
В'яже килим квітковий і стелить його по землі.
Хризантеми і айстри, барвистої осені діти,
Прикрашають останні, теплом замережені, дні.
Незабаром згадає права чародійка примхлива.
Сірі брови насупить, пролившись, похмурим дощем.
Зашумить падолистом, замжичить сльозою журливо,
Поселивши в душі невимовно-пронизливий щем.
Згодом знов посилатиме радо від сонця привіти.
То обнявшись з вітриськом, кружлятиме з ним в унісон.
Аж допоки не зірве останні пелюсточки з квітів
І земля врешті-решт не порине в замріяний сон.
Їй насняться, напевно, тендітні, лісні первоцвіти,
Що проб'ються тихцем крізь холодні, колючі сніги.
І вона знов зустріне весну і смарагдове літо,
Де пригріє теплом, поки знов не скують холоди.
16.09.2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2014
автор: laura1