Ми зустрінемось ще серед марева міста,
Випадково – на перехресті доріг.
Не завадять нам дії антагоніста*,
Навіть, якщо це просто обставин збіг.
Ми побачимось, знаю, побачимось!
Просто так, ідучи, на світанку.
А при зустрічі ми обійматимемось,
Потонувши в легкому серпанку.
Говоритимеш ти про своє життя,
Далі, вирветься фраза: «мені сумно без тебе».
А я мовчки слухатиму твоє серцебиття.
Гляну в очі твої – защемить поміж ребер.
Я сидітиму мовчки ось так,
Важко буде слово докупи зв’язати.
Говоритимеш далі, а я слухати буду такт
Твого серця, його в пам’яті зберігати.
Я чекатиму зустріч ось цю щодня.
День і ніч, якщо й буду навіть безсила,
Адже ти говорив мені: «Знай, це не брехня –
я – щогла твої, а ти для мене – вітрила».
09.08.14
Антагоніст* — персонаж, який є ворогом головного героя чи героїв, і поборювання якого відіграє помітну, або й провідну роль у сюжеті художнього твору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2014
автор: Інна Куліш