одна людина
кожний свій новий день
завжди розпочинала
із слів подяки сонцю
за його працю
за те
що воно прокидається щоранку
даруючи світло
даруючи наснагу
для нових звершень
і час для пошуку відповідей
на усілякі доречні
та не дуже доречні
запитання
сонце ніколи людині не відповідало
не всміхалося на її адресу
лише мовчки надсилало до неї
сонячних зайчиків
із власної країни оцих
незбагненно веселих капловухих
пройдисвітів
які заради моркви та капусти
ладні піти на що завгодно
одного разу
прокинувшись
людина не сказала
оцих важливих
привітально-вдячних слів
на адресу небесного лучника
що стріляє промінням і влучає всюди
подумавши
зійде і так
нічого не станеться
якщо сонце хоч раз не почує них...
сталося...
день видався похмурим...
капловухі пройдисвіти
лишилися вдома
догризати учорашню моркву та капусту
14 вересня 2014 року [06:05]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523339
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2014
автор: Віктор Шупер