Він спотикнувся, мов зомлів…
В атаку йшов - не біг назад,
Лиш зойкнув і не стало слів,
Його накрив російський «град».
Загуркотіло в небесах…
Побіг червоний потічок…
Відбилось небо у очах,
А «гради» дули знов в сюрчок.
За двісті метрів із кущів,
Строчив російський кулемет,
Сонце пекло і степ пашів,
Холод давав лише кювет.
Як били «гради», саме тут,
Ховалися воїни в степу,
Удар цей хлопці переждуть
І думку висловлять скупу.
А він лежав і небеса,
Дивились в очі із гори,
На травах ще була роса,
Червоні маки відцвіли…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523332
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2014
автор: Віталій Назарук