мені здалося я загубився
не повернуся сюди ніколи
дерева круглі мене забули
лише у снах воскреса природа
химерна вулиця і бруківка
посеред неї жива криниця
я не забуду цей в"ялий запах
ці сірі тіні, старі будинки
іде туди на котячих лапах
іде туди і стрибає в прірву
стирає пам"ять старі дороги
нема ідей лиш суїцидальність
#башить пекло я стрибну в тралік
дивлюсь униз і плююся в річку
там за мостом загорілось небо
і цілу ніч на старому заводі
неначе блискавки били вікна
кумарним димом пробило очі
воно померло його не буде
я все це виліпив з пластиліну
а сонце сука усе спалило
як запиваєш нещастя пивом
воно не вмре, блін і не ковтнеться
на стінах біля ж/д вокзалу
ХД, собаки і врємя стрейч бл@
я відчуваю себе потворно
це все х#йово, неначе даун
біжу ногами на третій поверх
перед обличчям закриті двері
мої сліди заросли травою
його не буде усе померло
не повернуся сюди ніколи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523182
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.09.2014
автор: zap88