[i]Розлилась осіння туга, зсередини нівелює
Голос є, кричати марно, бо тебе ніхто не чує.
На дворі сучасний хаос, для когось місцина тиха
Шелестить, летить полями неочікуване лихо.
Розмаїття наших вулиць, скупість романтичних слів
Я іду, а біля мене двох сердець цілунок тлів.
Люди хочуть, наче пташки розлетітися кудись
Де нема проблем будення, там, де обіймає вись.
Щоб знайти свій погляд ніжний, огорнутись пеленою
Немов потяг, час тікає, не залишившись з тобою.
За стіною, як та свічка, догорає сенс буття
Я іду, а біля мене двох коханих доль злиття.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523069
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2014
автор: Karo