По літньому, глибоке небо синє,
Та під черешні листя опадає…
Журлива пісня клину журавлиного
З висот захмарних в душу осідає.
Птахи співають про нелегку долю:
Як боляче їм звідси відлітати,
Хоч їхні крила просяться на волю,
Та серцю люба Україна – мати!
А їй, моїй прекрасній Батьківщині,
Так зараз зле, такі пекельні муки!
Ой, нападають вороги – москвини,
Ой, тіло рвуть, як ненажерні круки.
Моя кохана, світ очей незгасний,
Любитиму тебе аж до загину,
Та треба і мені у путь ладнатись
Йти захищати нашу Україну.
Ти не тужи, моя сердечна квітко
Молись за мене, не втрачай надію
Як будеш вірно ти чекати звідти,
Смертям, на зло, вернутися зумію!
Не слухай тих, хто втомиться чекати,
Хто скаже, що мене в живих немає,
Не поспішай із тими випивати,
Хто за упокій келих наливає.
Я повернусь з піснями перемоги
В своє село, до тебе, до кохання
Пройду крізь біль, крізь пекло і тривоги
Бо житиме в душі твоє чекання.
Чекай на мене! Просто заклинаю.
Як я вцілів після нічного бою,
Ніхто не зрозуміє і не взнає:
Будемо знати тільки ми обоє.
12 вересня 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522968
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.09.2014
автор: dovgiy