Знову осінь пісню затягнула
Із дощів, туманів і вітрів,
А дерева в золото вдягнула
Й вкоротила біг буденних днів.
Вже не чутно щебету із лісу
Тільки гул та шелест по гаю...
Опустивши мрійливу завісу
Осінь землю вкрила як в раю...
Все минає так безповоротньо
Навіть сліду не лишаючи в житті.
То ж не дивно, що буває нам самотньо
Літом, осінню, зимою й навесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522949
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2014
автор: AKM