Вона ніжна,тепла як весна
Загадкова й настроєм мінлива...
Зі ста дівчат я вибрала її,
Бо тільки в неї золота душа і серце щире!
Вона теплом збагачує усіх.
Вона любить дивитися у вікно
Й милуватись заходом сонця.
Вона любить білі рози
Й плаче вколюючись об них.
Із втратою останньої надії
Її серце знову ж бється.
Вона ходить ранком по росі,
Зустрічає сонце
Й радується життям єдиним.
Не зважає вона на те,
Скільки болі,розчарування їй причинили
Знає тільки одне,
Що пережити треба це.
За чорною полосою -наступає біла,
Так за біллю - щастя,
А за втраченим коханням - набуде інше.
І серце знову розквіте!
А ти - набудеш стимул жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522783
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Дивна меланхолія