Вільям Шекспір
Фортуну свари - не мене,
бо винна вона що став я таким.
Кинула в світ на животіння низьке,
не забезпечивши кращим нічим.
Винна в тому що ношу я тавро
нікчеми, прилюдного блазня – шута,
цим натура моя просякла давно,
наскрізь як фарбою рука фарбаря.
Друже мій ти мене не свари,
я волію сам все це пережити,
я згодний тяжку покуту нести,
і ліки любі й настоянки оцтові пити.
Друже поблажливим будь і я запевняю тебе -
лише ти пожалієш мене - все як примара піде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522744
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 11.09.2014
автор: Леонід Ісаков