[i] Я до тебе, наче боягузка,
Притулюсь і вже не відпущу![/i]
[b] [i]Кульбабка
Нам побільше б милих боягузок!
Небо стало б менше грозовим...
Ми б негоду обернули в трусок
Й зажили б життям своїм... Земним!
А то, бачте, зайди-мухомори
Залили коралом поле й ліс.
Полонять і землю нашу й море…
В дýші грішні враз вселився біс.
Ще й ченці канони каламезять –
Чортове приймають за своє,
Алергічну провокують нежить…
Бог все ж антидоти подає!
Скоро вже на небо сонце звалить
І розіб'є хмари грозові!
Боягузки! Ми, мужчини, з вами –
Ви нас лиш настирно
по-
зо-
віть!
Ми розправим дані вами крила
Та й покажем шуї* нашу креп –
Від негод і громовиць прикриєм,
Бо ж змуруєм гаспидові склеп!
...нам побільше б милих боягузок!..[/i][/b]
11.09.2014
________
*Haвoлoч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522727
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Олекса Удайко