Дякую тобі за обпалені на вогні вії,
за злизаний
з губ піт.
як безпристрасно вітер віє,
ну а руки - невдячні повії -
так і тягнуться до твого тіла
на обід.
Більше тобі не дякую...
віра пустила
сльозу.
пристрасть, розбита гіллякою,
ніби зернини макові,
порозсипалась -
я їх на цвинтар везу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522717
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Сарат