Палає у гронах калина червона,
Від крові горить українська земля.
Спасіння у Бога вимолює стоном
Матуся в сльоза , на руках з немовлям.
Дай Боже здорового глузду й прозріння
Усім ,хто спустошив і душі, й серця.
Спаси,як не нас,то хоч наше насіння,
Не дай нам загинуть ,не дай нам кінця.
Уста малюків,як прозорі джерела
Молитву до Тебе ,Спасителю шлють.
Тож зглянься на них,не пали їх ,не треба!
Хай голуби Миру на землю зійдуть!!!
10.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522695
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: леся квіт