Усе на світі - тінь минуща.
І тільки мова невмируща.
Вона жива і після смерті
В своїй життєвій круговерті.
У мови є і пульс душі,
Краси краплини золоті,
Здоров’я є, і є життя,
І серця ніжного биття.
У неї зброя є міцна:
В її словах тверда броня.
Її словам дано владати
І милувати, і карати.
Бажаю я, щоб наша мова
В усі часи була чудова,
Блискуча, наче діамант,
Без окриків і злих команд
І щоб завжди була квітуча,
Як соловейко наш, співуча,
А чиста, мов лісний ручай,
І ясна, наче небокрай.
Бо мова – дзеркало душі.
Яка в нас мова, такі й ми.
То ж буде наша мова гідна,
І праця наша буде плідна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52264
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2007
автор: lilija