...про що нам розкажуть тіні які непомітно лягають на наші ліжка?..
тиша дає зрозуміти сутність речей...не більше й не менше
якщо я маю душу яка протікає немов дирява діжка
то заберіть у мене душу...
кожна дорога тоді стає зрозумілою коли йти по ній пішки...
це зовсім не важко - вдихати запах вечірнього неба й молитись
небу за землю а землі за небо
якщо ти можеш вхопитись
за промінь надій виникне нагальна потреба
жити...
і навіть беручи до уваги те що ти зовсім нічий...
це вже потім надійдуть тумани щоб вкрасти світло
пилюка осяде на речі до яких ти не будеш торкатись
я даю тобі сонце щоб у саду твоїм пахли квіти
я даю тобі дощ щоб надто спекотним не здавалося літо...
такий дивний час - найцінніше це совість та нікому вона не потрібна
люди забувають про час і не можуть запам'ятати імен
а я буду кричати "тягнися до світла
навіть якщо одного разу люди забудуть що таке день"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522633
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Poetka