Вже одягає осінь перли
Із світанкової роси.
Та з пам‘яті ми ще не стерли
Кохання нашого ікси.
Гарячим полуднем палає
Очікування кожна мить
І лише осінь почуває,
Як завмираючи, болить
Кожний листочок золотавий,
Який не впав іще, тремтить.
Багрянець розлива кривавий -
То кров по краплі цебенить.
То наша кров палка, гаряча,
Вирує невгамовно ще.
Душа сміється, серце плаче,
Наповнене любов‘ю вщерть.
Нехай сріблясте павутиння
Мереживом чоло вкрива,
Буяє пристрасті цвітіння –
Бажання нашого жнива.
Вже одягає осінь перли,
Бурштин смарагди відтіснив.
Допоки почуття не вмерли,
Ми зоряні малюєм сни.
10.09.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2014
автор: Лина Лу