Вишивала матуся сорочку.
Рівно хрестики клала в узір.
Я її не сховаю в куточку.
Бо у ній – я душею до зір.
ПРИСПІВ:
Одягну вишиванку красиву –
Мого тіла й душі оберіг.
В ній тепло материнське і сила,
Блиск очей, що в орнаменті ліг.
Одягну до театру обнову
І до храму святкового дня.
Стан свій випрямлю ввись смереково.
На мені ж українське вбрання.
Ту сорочку, що мама розшила,
Збережу – це дарунок душі.
До грудей її ненька тулила,
Вишиваючи долю мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)