Вона була водночас і весела, і сумна,
Мов день і ніч. Пожежа серед лісу та дібров
Вмить переходила у дощових очей блакить.
Волосся квітами з чола і до грудей плелося,
Чіпляло знов мої думки і, мов важке забрало,
В долоні сипало блиск щастя, а холодні скроні
Несли гаряче вже ім'я. Неба світлого посли
Літали між зірок: в душі моїй, морях й причалах...
ДТХ
10.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522513
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Микита Баян