Час прийшов до далеких відряджень.
Час настав для Країни важкий.
І не хочеться втратить назАвжди
Цей поезії світ чарівний...
Я на час повертаюсь до Клубу,
Де чудових поезій колись
Водоспадами з вуст ваших любих
Чарівні віршування лились.
Все змінилось. Це символ країни,
Де посіяно ззовні розбрАт.
Де верхівка пасивно-безвільна.
Де поет вже поету не брат.
Тут посіяне зло. Ні, не нами,
Спів сопілки- не гуркіт гармат,
А чужинськими зайдо-"панами",
З інтелектом тролятино-мавп.
Цього клубу уже не врятуєш-
Зрозуміло ж, до чого іде.
Все гучніш лузернЯ репетує,
І все менше порядних людей.
Це- неначе ти схочеш у тіні
Під калиною сісти спочить,
Та загаджене все аж до згину,
Що нема де й на чисте ступить.
Що поробиш? Злий випадок стався.
Нецікавим щось Клуб мені став.
Як поет, тут я в римах кохався.
Був коханим. І сам я кохав.
Тут ловив своєрідності стилю.
Свіжі рими шукав залюбкИ...
Тем омріяних пошук мрійливий...
Видавав автентичні книжкИ...
Тут писалось. Не пишеться. Скучив
Я плювати у бік лузерІв.
Я ж заходив сюди не в гадючник.
Я тут друзів цікавих зустрів.
Та як став це тролятник кричУщий-
Біс із ним! Чи- повЕрнусь колись?..
Чи нове щось цікаве "замУчу"?..
Біс із ним! Я цей Клуб "переріс."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522356
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: Сокольник