Так близько смерть. Замало не в притул.
В цей чорний час для неї сонце сяє,
криваве сонце, вбите в висоту,
що зависає над кривавим раєм.
Так близько смерть. Я чую її дих.
Вона мене вдихає й видихає.
Та я живу під кулями біди.
В моїй душі -- герої не вмирають.
Так близько смерть. Але життя в мені.
І квітне мир із завтрашнього виру.
Моїх надій не вбито на війні.
А кров пролита, лиш зміцнила віру
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522299
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Олександр Букатюк