Про що цьогоріч Осінь плаче,
з прожилками горя, слізьми?
Зривається вітром, неначе,
її чимсь образили ми.
Летить, поспішаючи, в завтра,
забувши сьогоднішній день,
якого роздмухана ватра
з надії, і віри, й натхнень
серця напуває любов`ю
до ближнього - брата свого.
Чомусь цьогоріч Осінь кров`ю
омилась ночами. Чого?
А все, ніби, так як і було -
обличчя і постаті ТІ.
Так само десь щастя заснуло
і дивиться на самоті
кимось виткані з солоду сни.
Усе те ж... І тільки лиш ми,
та Осінь ридає ночами
сльозами сивої мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522264
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2014
автор: Ксенія Фуштор