Я п'янію від печалі,
і п'янію від любові,
я п'янію від бузку,
і від того, що поволі
ти цілуєш мої ноги,
виступаючі коліна,
обнімаєш мої плечі,
і темтить все твоє тіло...
Ні, стривай заради Бога!
(Боже, як мені кортіло!)
як кортіло простогнати,
твої руки не спиняти,
дихать глибше і частіше,
тебе палко цілувати!
Так, п'янію вже від того,
як ти губи притискаєш,
ті палкі мені до шиї,
як ти віями лоскочеш
мої щоки...
як знаходиш вуста мóї.
Я п'янію від любові.
Тож цілуй мене сильніше,
змусь мене також тремтіти,
змусь тебе ще дужч воліти,
відпускати не хотіти...
Все. Пройшло вже те сп'янінні,
рік пройшов, пройшло хотіння,
те палке, сліпе бажання,
тіла юного зітхання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521932
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.09.2014
автор: Die Moeve