Х'юстон, у нас проблеми... тобто у мене проблеми.
Не знаю навіщо я пишу цей пост... може, просто тому, що не бачу сенсу щось приховувати?
Суть моєї проблеми: я занадто серйозно ставлюся до життя і до всього, що з ним зв'язано. Знаю, багато вважають, що якщо ти серйозно ставишся до життя, то ти ще дитина. Але хіба це так? Діти - ті, хто заводять стосунки із іншими від нічого робити. Діти - ті, хто не можуть відмовити дівчатам, які, вибачайте, лізуть до їх ширінки. Діти - ті, хто каже "я тебе кохаю" кожній дівчині чи хлопцю. Йдеш по вулиці і все, що бачиш - награність і несправжність. Може в цьому вся суть сучасності - одягати маски, забувати власні обличчя? Перетворюватися у акторів, вростати у героїв, ставати ними? Казати "кохаю" так само легко, як і казати "привіт"? От як це назвати? Як би ви це назвали?
Наша сучасність - це суміш дитячого садочка і дурдому. Щоб вижити у ньому, ти маєш бути або дитиною, або просто несповна розуму.
5 вересня 2014 року [23:15]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521854
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2014
автор: Віктор Шупер