І знову доля обманула –
у долі очі голубі;
її усмішка промайнула
і загубилася в юрбі.
Стою на вулиці широкій,
а мимо люди і авто,
серед людей я одинокий,
але щасливий, як ніхто.
[i]Приспів:[/i]
[i]Я щасливий, бо я маю –
маю в небі журавля,
я щасливий, бо кохаю, –
ти одна любов моя.[/i]
Багато є очей жіночих:
блакитних, синіх, голубих,
але єдині в снах щоночі,
що вмить одну їх полюбив.
Дивлюся я на перехожих,
вже вечір вистелив рядно,
і дошкуляє мені холод,
а я щасливий все одно.
[i]Приспів.[/i]
Створено 27. 10. 2007 року (fin. 11-40), м. Львів
Опубліковано: "Танцює дощ". Львів: "Ліга-Прес", 2008. 120 с. – С. 13.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521691
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Т. Василько