На кладовищі сидить мати і обіймає німий портрет,
Ладна усе віддати щоби змінити смерті сюжет.
Очі її погасли, почорніло обличчя,
З фото звернений погляд, що не втрача величчя.
Мати кричить, ридає, б'ється як та голубка,
Її кровинку вбила російська м'ясорубка:
"Соколе мій єдиний, моя єдина надія,
Як же я тут без тебе, як же та Соломія?"
Мовчить хрест і могила, лиш вітер шепоче:
"Мамо моя єдина, душа й моя тріпоче.."
Жінка цього не чує, портрет все обіймає,
Гіркими сльозами могилу лиш заливає.
А на краю села плаче та Соломія,
Під серцем б'ється уже син Єремія,
Вона йому шепоче: "Татко у тебе герой!
Ти ж бо моя дитинко серденько заспокой".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521660
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Alia