На краю села одного
Жив, трудився дід Іван,
А в хліві у діда того
Ріс годований кабан.
Десь у місті зять з дочкою
- Знають же - Батьки старі,
Та давно вже і ногою
Не бували у дворі!
Дід і баба постаріли,
Сала і м’яса не з’їдять,
Кабана того рішили
Заколоти і продать.
Закололи, обсмалили,
Порубали. продали.
Тут і дітки прилетіли,
Як за здобиччю орли.
Зять з машини вилізає,
(Чи не Муромець Ілля?!)
Як іде, аж шкіра грає,
Розступається земля.
Свіжина у вас, я бачу,
А тут все - діла, діла!
Мені б картер, той, свинячий
Та ще задніх два крила.
Можна в кузов кинуть, тату,
Змазки 40 кілограм,
Бензобак і радіатор
Залишається хай вам!
ОЦІ терміни всі чисто
Дід Іван чудово знав,
(Бо колись був трактористом)
І зятьку таке сказав:
Пізно ти приїхав, сину,
Продали ми всю свинину.
Он висять із кабана
Лише кардан та вихлопна!
От тобі й на!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521592
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: Савич