Цинічно рахують синів в домовинах
І нарід найкращий іде в небеса.
Ніхто не замінить для матері сина,
Від горя сивієш , Вкраїно моя.
Тож доки ще буде отих констатацій:
То вісім,то десять,то сотні лягло….
А з ними і мате́рів душі в прострації,
Вже їх не повернеш в життя джерело.
Були геноциди для нашого люду,
У різні епохи всіляке було.
Та мабуть не було такого ще блуду,
Щоб чорне казати,що білим було.
Колись все минеться та в серці окопи
Ніщо не загладить,не згоїть ніщо.
Коли вже нарешті прозріють народи
Й покажуть панам ,що вони є – НІХТО!
4.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521573
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2014
автор: леся квіт