Ну от і знов ти впав у відчай,
Сумний: любов твоя пройшла.
Тебе спитаю я, як слідчий:
Ти точно знаєш, що була?
Їй не страшні злі пересуди.
Далека відстань не жаха.
І так не схожа на простуду,
Що тут була і вже нема.
Вона живе й в мороз у серці.
Цвіте й в осінній листопад.
Дух забиває, як від перцю.
Ти був колись цьому так рад.
Так от що, голуб мій рідненький:
Відкинь амбіції свої.
Не вірю я в ці побрехеньки,
Що стали ми тепер чужі..
Розправ свої пониклі крила.
Спіши в обійми ти мої.
Роздмуха вітер ці вітрила.
Він знає витівки твої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2014
автор: Н-А-Д-І-Я