В душі гнітюча тиша,
Як камінь давучка.
Вірші вона не пише,
На Музу не чека.
А місто сутінкове
Старіє на очах
І дзвін шепоче, стогне,
Гніздиться чорний страх
Усюди: у розмовах,
І в стомлений плечах,
І в сивині на скронях,
В зажурених очах.
Життя розбите навпіл –
Війна і до війни.
Донбас стирають з мапи
Чужинці і свої.
Батьки дітей втрачають,
А діточки – батьків.
Двохсотий зустрічають
І моляться без слів,
Бо слів уже бракує –
Лиш сльози й почуття.
Війна крізь смерть крокує
Й не знає каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521371
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.09.2014
автор: Радченко