Осінь взяла в полон літні дні,щоб зігрітись.
Обманула себе тим зрадливим теплом,
Хмурить брови на неї розлючений вітер
І зриває одежу із літа тайком.
Осінь знає ,що родич він їй недалекий
В товаристві із вітром іде по землі.
У заморські краї відігнав він лелеки
І прощальний канон прозвучав солов’їв.
Вітер осінь за руку так міцно тримає,
Щоб про бархатні дні не згадала вона,
Та мінорні хмарки вправно він поганяє,
І несміло верба наготу вже хова.
А у відчаї падають з тріском каштани,
Вириваючись з пут своїх літніх думок.
Падолист застеляє асфальт килимами,
Осінь плани малює,а зима вже за крок.
03.09.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521302
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.09.2014
автор: леся квіт