[u]Лина Костенко[/u]
***
Ты смотришь так, как будто я на трапе.
И нету слов. И горечь через край.
А жизнь идёт по «Гауссовой шляпе»:
Вот так вот – «здравствуй», а вот так – «прощай».
Прощай, прощай, чужой! Мой самый лучший!
И самый близкий на моём пути.
И это есть единственный тот случай,
Где будет главным мужеством - уйти.
[u] Ліна Костенко[/u]
***
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521082
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 02.09.2014
автор: Лавинюкова Тетяна