***

Вчорашній  сон  -  то  тільки  сон,
Неважко  вигнати  диявола  не  тямлячи.
Нелегко  проповідувать  любов,
Коли  вона  в  тобі  живе  згасаючи.

Бо  ти  насправді  сам  на  цій  планеті.
Довкола  люди  й  шум?  Всього  лиш  фон.
Що  ми  з  одним  крилом  -  Землі  тенета.
І  все  ж  боїшся  сам,  хапаєшся  за  телефон.

І  самозречення,  мабуть,  дурниця,
Тим  більш  для  тих,  кому  нема  кого  зрікатися:
Душа  давно  вже  загубилася,
А  з  нею  совість,  навіть  не  покаєшся.

Чому  ж  тоді  не  втрачене  ще  дихання?
Навіщо  пульс,  як  час,  прискорений?
Думки  крізь  ніч  чому  ще  не  затихли?
Як  плівка  проявляється:  загублений  -  не  скорений.

Так,  вихід  інколи  простий:  направо  й  до  кінця;
Шукати  відповідь  із  поміччю  антонімів  -  
Звичайним  "є"  перемогти  "нема",
Буденним  ранком  вечір  втомленний.

В  контекст  життя  вплелася  нитка  Аріадни.
Контраст  життя  -  не  смерть,  а  тінь.
Бо  смерть  -  то  нуль,  який  не  немає  протилежних...
Собі  самому  заперечити  -  найвважче  із  умінь.

Собі  самому  заперечити  й  не  здатися.
По-іншому,  напевне,  і  не  вийде.
Із  білим  прапором  на  атоми  розпастися  -  
Лиш  для  байдужих  гарна  перспектива.

verLOREN^

30-31.08.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521052
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2014
автор: Ірина Гарасим`юк