***
"Ти тужиш, Уто..."(Люцина Хворост)
Знову ніч. І знову осінь
тихо дихає в волосся.
Я ловлю на півдорозі,
я вичитую у прозі
те, що близько так здалося.
Про майбутнє, про минуле
у теперішньому часі.
Бачив ?- зграями акули
( ти хоч гугли, хоч не гугли!),
до життя чужого ласі.
Я благаю, я молюся,
ніч повзе, немов гадюка.
Вислиза життя кургузе
і чаїться у напрузі.
Розпікає серце мука.
Знову ніч, і знову осінь...
Літо - летом. Не злетіти.
Не літають навіть оси.
Лиш думки нагі та босі.
Квітам цвітом - попеліти.
Дощ накрапує благенький.
Тужить Ута Наумбурзька,
О, цей звук! То зброї дзенькіт.
Ти вже знала це, маленька,
що життя - лишень галузка,
там, де пастка, там, де пустка...
01.09.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520922
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: Надія Позняк