Знаєш, а він пахне спокоєм, відчаєм й словом,
і спить, як котятко, й чарує повітрям,
яке видихає й наповнене сріблом.
Він не шукає у погляді світла,
лиш тихо чекає моментів тих тлінних,
коли доторком чинить мої непоправні,
зализані опієм мантри.
Знаєш, а він гарний ділом, простим й не високим,
і не залишає по собі ні сліду,
який би заставив поглинути глину.
Він не чекає від мене зголосся,
лиш ніжно торкає до струн розігрітих,
коли відкриває мене різнобічно,
з Венери незнаної родом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520864
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: Мері Енн