Моя земля знов у виру війни,
Знов мати плаче над труною з сином.
Дзвони у дзвони бранцю, борони!
Дивись Господь, твоя країна гине!
І чи не була обрана Вкраїна,
Тобою Боже, з мрією про краще?
Жила у мирі, у спокої, і вільна,
Чому ж покинута тепер напризволяще?
Чому тебе ґвалтують вороги,
Ті що ще учора називались "братом".
Вони з усмішкою образливою ката.
Готують вічні нам всім кайдани.
Моя Україна у вогні війни,
Для нас вона Велика Вітчизняна.
Болюча і кровава спільна рана,
І знов ідуть у бій твої сини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520848
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 01.09.2014
автор: CONSTANTINOPOLIS