Ми гуляємо містом. Гуртом.
Дітлахи цокотять в ребра ліктями.
Прикипіло їм дещо. Обом.
Ти хоч трісни, а буде по-їхньому!!!
Не здолавши дорослу пиху,
забаганки лишаю голодними:
– На зворотному зробим шляху.
– Чом в дорослих усе – на зворотному??? –
ті благально вдивляються в нас
ліхтарями доби променистими…
Рік минув. Розганяється час.
Малюки недалекі від істини.
Кожен мусить робити, що мав.
Доля слушних нагод не повторює.
І зворотного шляху нема.
Особливо на зламах історії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520287
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: Тетяна Яровицина