Інтерпритація вірша київської поетеси Насті Дмитрук
рідною українською мовою:
(написано росіянам, прибічникам політики Путіна)
Вже ніколи братами не станемо ми,
Ви ж самі розпалили вогонь війни,
А свобода вам навіть й не снилася,
"Псом" керовані з усіма билися.
Ви чомусь вважалися старшими,
Але Київська Русь мати наша є.
В вас немає коріння, історії,
Хоть один князь був із Московії??
Ви себе вище всіх вважаєте,
Та не мову - "язик" лише маєте.
І здається, що й він не потрібен вам,
Слова "воля", "свобода" чужі рабам.
Для вас гасло: «Мовчання – золото»,
Ви всі знов під «серпом і молотом».
Ну а ми прагнем стати вільними,
То ж скажіть, що ж між нами спільного??
Ми за волю у бій відкрито йдем,
Не лякає, що може там смерть знайдем.
Дух свободи в нас не зламати,
А ця зброя сильніша за "гради".
На колінах ніколи не будемо ми,
Краще всім у бою полягти кістьми.
Та не знищити вам український народ,
Із колиски в нас кожен уже патріот.
Ви ганебним наказам «царька» вклоняєтесь,
І рабами німими й надалі лишаєтесь.
Ми ж повстали в бою, ми виходим з пітьми,
Вже ніколи братами не будемо ми!
Доки вірили – були сестрами,
Поки вірили – були братами,
Та «ясир» вам не будемо нести ми,
Й неможливо брататись з катами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520276
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.08.2014
автор: Настя Ковал