До чого ж я любила осінь!Ці декілька днів я вбираю повітря і не можу намилуватися.Більш гарного початку осені не можу згадати...
Я дивлюся на небо.Хмари ліплять самі з себе доріжки або чудернацькі витвори.Я намагаюся роздивися всі фарби...
Я молюся...Ранком і вечером...Коротесенька молитва і перелік імен найдорожчих мені людей.Ці імена я намагаюся проговорити швидко.Щоб не забути когось...
Господи,коли я навчуся молитися довго?Дай мені терпіння...
Боже мій,витри сльози з очей матерів і дитиночки,сина і доньки.Так,ми зовсім недосконалі.Ми стільки нагрішили.Спаси мою Україну...Господи,допоможи всім нам...
Я люблю цю осінь.Як же я її люблю...Я буду молитися за всіх...Так,війна для того,щоб ми відчули біль інших...Тільки спаси нас Господи...Спаси мій народ...
Я починаю свій день з того,що перевіряю особисту скриньку на цьому сайті.Бо десь живе маленька дівчина з русявими косами...А біля неї стріляють...Як пройшла її ніч?..А вона посміхається вранці.Бо говорить з вітром...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520174
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2014
автор: Відочка Вансель